понеділок, 26 березня 2012 р.

Вірші - мій особистий світ втечі



Колись у мене запитали, для чого я пишу, чи маю на меті бути поетом, видавати книги і т.д?
А я про це просто ніколи не думала. Для мене моя поезія - це просто мій діалог. Я часто думаю віршами, мені такі думки більше навіть подобаються, якісь такі вони аристократичні і подекуди кумедні.
Ось вірш про паузу... Хтось після паузи ставить крапку, а хтось їх ставить три...

Спинися
спинися ніч
закам*яній на слові
залежі солі, айсберги жалю
коли у серці крихти не любові
переростають у - не розлюблю
спиніться коні
буде вам ще поле
трав*яні мури, опади з золи
коли у серці залишки любові -
недоаборт завмерлої сльози 
спиніться руки
будуть ще обійми
гілляк у парку, вітер у лице
ми вже ніхто... ми й як хотіли - вільні
наповнивши серця ущент свинцем...

Немає коментарів:

Дописати коментар

Популярні публікації