Вірші - мій особистий світ втечі

Колись у мене запитали, для чого я пишу, чи маю на меті бути поетом, видавати книги і т.д?
А я про це просто ніколи не думала. Для мене моя поезія - це просто мій діалог. Я часто думаю віршами, мені такі думки більше навіть подобаються, якісь такі вони аристократичні і подекуди кумедні.

Ось вірш про паузу... Хтось після паузи ставить крапку, а хтось їх ставить три...

Спинися

спинися ніч

закам*яній на слові

залежі солі, айсберги жалю

коли у серці крихти не любові

переростають у - не розлюблю

спиніться коні

буде вам ще поле

трав*яні мури, опади з золи

коли у серці залишки любові -

недоаборт завмерлої сльози 

спиніться руки

будуть ще обійми

гілляк у парку, вітер у лице

ми вже ніхто... ми й як хотіли - вільні

наповнивши серця ущент свинцем...