Просто вірші

Не хочу писати нічого зайвого... Вірш - це оголений нерв.

***

А хто сказав, що я розумна?

Як треба довідку - візьму!

Так, - істеричка, в надмір "буйна"

Я всю посуду переб*ю!

Гардини в шмаття, в клапті постіль

Твій одіж викину з вікна

Перерахую тобі кості

І зуби виб*ю аби знав...

Так, істеричка... Так скажена...

Мене не рухай я - будяк

Але життя - чомусь не сцена...

Лиш воля стиснута в кулак...

***

А я досі тебе ревную

не подумай лишень, що люблЮ

просто стіни собі будую

свого власного саможалЮ

не подумай, що зустріч, кава

змінять колір води в очах

я навчилась й байдужа стала

до закавових "ох" і "ах"

не подумай що я самотня

чи бувають такі як я...

?

лайкни фото моє сьогодні

наша кава - це фус до дна

***

не любов вже, а просто слово

звичне слово із багатьох

Ти тепер наче кава, колла

Ти покинув престол свій... бог

не любов вже, а просто вечір

з монітором й не без віршів

не щемить уже жодне з речень

не болить уже жодне з слів

не любов... розумієш любий?

листя скинув до долу клен

поцілуй мою осінь в губи...

не любов...

ти пройшов з дощем...