Вірші, я вас заскраплю. Готуйтесь.

Сьогодні я почала робити подаруночок для мами.

Хоч вона й не дуже любить мої поезії, але то буде щось у стилі скрапу. Хочу кожному віршу надати характеру, підкреслити емоційність, надати шарму та особистості. Вирішила, що то буде А5 формат і вона буде... Скільки ідей якою вона має бути, що не уявляю як їх всіх вміщу в неї одну єдиноньку. Буду робити ще такі книжечки і даруватиму друзям. Бо трапилось таке, що спонсор який мав профінансувати мою зашмаркану поезію зник. Але воно й на краще. Тепер ці віршики будуть не лише подаровані саме тим людям яким хочу, але й будуть у єдиному екземплярі політуровані (заскраплені).

Показати ще що нема, але вже є вірші... тобто дальше є вірші.

Не треба

не треба більше жодних заперечень

все зрозуміло, все без зайвих слів

таке буває що в людини в серці

- гуртожиток, на тисячі голів...

не треба підселяти мені втому

до розкоші я звикла, вибачай

до власного вертаюся, до дому

без тебе дому... чи без тебе в рай...

не треба пакувати мені речі

бо не візьметься жодної з валіз

з минулого не треба заперечень

я не буваю однією із...

Не разом.

Ти прийдеш коли настане осінь.

Як в берези розпочнуться сни.

Що ж заходь, мій запізнілий гостю

Поряд підем, мабуть, до зими.

Ти прийдеш пошарпаний вітрами

Я тобі зготую теплий чай

Підем поряд, поряд між снігами

Поряд...

та не разом. Вибачай.

***

Кава вже майже на дні

На такій як вона вже ворожать

Скільки маю сказати Тобі

Не приходь! А ти знову приходиш.

Скільки маю чекати на сни

Ті, що будуть без тебе урешті

Бачиш кава вже майже на дні?

Й кіт вилизує спогадам мешти...

Після смерті Друга мене турбує питання життя і смерті. Я боюся смерті, боюся щось не встигнути... Це не просто вірш для мене. Це символічний вірш.

***

коли в мені закінчаться слова

чи просто вже не буде що сказати

я допишу останнього вірша

й в долонях піду сонце колихати

коли в мені закінчиться вогонь

чи просто вже не буде чим горіти

я вкладу місяць до своїх долонь

і білі повплітаю в скроні квіти

коли в мені закінчиться жага

чи просто вже не буде, що хотіти

най трохи вітру дасть мені верба

і не тримай бо я буду летіти

Я дуже вдячна Богу, що надав мому серцю можливість бавитись у слова, відчувати слова, бачити слова, проживати їх і виливати на папір чорнилом. Дякую.