В моїй поезії бувають плідні і неплідні періоди. Бува, що за день наримується блокнотик... а бува, що душа така самосповнена, що мовчить. Коли хочеш забагато сказати, народжується мовчання. Не можеш дібрати слів... є лише кольори. Кольори...
Кураги...
Червоним небом закотившись в душу
смажене сонце наче абрикос -
це курага яку поїли миші
І так почався надвечірній дощ.
Залізли сірі тіні попід пензлі
І така різна вчора акварель
Вишнево витанцьовує на лезі
А тіні - сірі знизу й аж до стель...
Так очі з чаю повняться водою
Повидло тиші лізе з довкруги
Я б поділилась нині і з Тобою
Останнім із шматочків кураги...
ніби вірш написала ніби щось хотіла комусь сказати... але получились потуги з багатьма крапками треба дописати його ...
ВідповістиВидалити