неділя, 12 серпня 2012 р.

Вірші... давно написані

Перечитуючи свої вірші я розумію, що більше ніколи не зможу так написати... на жаль.

Заплетений вечір
Заплітаючи вечір в косу.
Зав’язавши на бант святу тишу.
Я залишуся дотиком сну
На твоєму сумному обличчі.

Я залишуся вітром  знадвору,
Я постукаю в шибку й втечу.
Не любов, а лиш спогад любові
Принесу… Я тобі принесу.

Ну, а ніч – незаплетена панна
І ця тиша – байдуже дівча,
І це серце так схоже на рану –
Незавершений дотик пера.

Незачесане пустослів’я…
Вечір мовчки заплівся в ніч.
І скотилась із щік покірно
Сива тиша у сивий світ.
19.08.2006 року

Історія одного вечора
Вечір починався, як завжди
Так розмірено, однаково і сіро.
Не прийшов...
Ну і не прийди...
Сотий вірш римований похміллям.
Як завжди напилася сама
Бо нема ні подруги, ні друга.
Я сягаю всоте сього дна
Де під 220 б*є напруга.
Світ стирчить довкола і довкіл
Паранойа зміни нових вражень...
Так буває тільки від похміль
Коли п*єш самотність по кав*ярнях.
18.08.2006 року

Без неба...
А без неба буває страшно.
Парадоксами причаїлись
Одинокі берези щастя
І самотні пейзажі вулиць.
Чорний кіт - негатив жахіття
Підморгне і щось муркне тиші.
А без неба буває вітер
Що у стони небесні дише
Перегарами недопалів
Захлинають цей світ тумани
Моє небо внизу підвалів
Забинтовує сонцю рани
Підлих поглядів окулярних
Гострих поглядів несердечних
А без неба бувають хмари
Такі сірі і недоречні.
15.08.2006 року


2 коментарі:

  1. Я реально в культурном шоке...перевариваю
    очень трогает...спасибо!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую. Заходьте у гості, вірші ще будуть... у мене їх багато.

      Видалити

Популярні публікації