Знову вони, безликі і з словами...

Не знаю як сюди можна додати мр3 файл. Вірш, що став піснею. Вірш відболений і віджитий. Такий, що відбувся чи відбувається чи ще буде колись і когось, а чи є... Люблю його... вірш

Самотність

Самотність на колір біла,

Така, як стіни палати.

Ти чуєш, як плачуть крила

У птаха, що вмів літати?...

Самотність на колір сіра,

Така, як очі асфальту.

Ти бачиш: зривають пір’я

Із птаха, що вмів літати?..

Самотність на колір чорна.

І в ній наче у домовині...

І що тепер стало з птахом,

Що очі мав як... у людини?.. 

Самотність – вона прозора

І ти вже на дні плящини.

Ти бачиш нитки узору

Душі, що у людини...

осінь 1999р.Б.

Вірші

Знову вони, безликі і з словами

Впадають в відчай і шукають рим

я б їм налила кави і з вершками

Та до вподоби їм чомусь полин

Я б їм пісні співала й танцювала

До ранку, до знемоги, навмання

Та не потрібні танці їм і кава

Вони, наче, побите кошеня

Прийдуть сюди і м*явкають про втому

Про біль, про сльози, щось про почуття

І серце повертається до дому...

руїни... тиша... вІрші і сміття...

Жінка усього лиш

Я не можу стабільно лишатись прозора і ніжна

Цілувати дроти телефонної лінії меж

Я можливо якась

(не Якась)

Я усього лиш жінка

Я буваю слабка

за найвищими рівнями веж

Я скрутилась в клубочок, залізла під ковдру і плачу

Чи зворушить мене телефонно розмірений звук?

Я сьогодні - маленький скуйовджений болю калачик

Що боїться чужих заборонених дотиків рук

Я втомилася бути свята... на іконах страждання

Я напитися хочу з джерел що дарують життя

Телефонні дроти поскривлялися в знаки питання

Я скутилась в клубочок...

Світ мовчить

І мовчу в ньому я...