Заховане...

Є речі про які мені дуже складно писати... Я боюся своїми словами знецінити написане, дібрати не ті слова і взагалі написати якось не так. Я утримувалася від політичних тем. Як я можу писати про чужі смерті в той час коли відсиділась в інтернеті? В мене нема жодного морального права, на мою думку. Я - інтернето-диванний воїн. Не більше... Та і слово "воїн" в даному контексті звучить більш кумедно, аніж войовничо. 

Я дуже хотіла на Майдан, але в моєї мами був єдиний аргумент "ти - мама". Крапка. Таким чином моя революція відбулася в інтернеті, на перемиканнях стрімів і в компанії громадського телебачення. Моя дитина почала замість якогось бабайки (про якого їй і так ніхто не говорив) боятися беркуту. В її голові намалювався образ беркутівся який неодмінно до нас прийде коли вона буде робити щось не так (у її світі є своє розуміння "так" і "не так"). Вона вивчила Гімн України і сама звідкись знає, що руку слід ставити на серце... Вона сама у своїх п*ять років знає, що Янукович - це зло, Тимошенко - це зло, Яценюк і компанія - це зло... Відки вона то відає? Я не знаю. Голосувати моя дитина збирається за Ляшка (угу про це вона заявила днів зо три тому). А особисто я ще не визначилась.

Я хочу сьогодні показати дуже символічну листівку... Вона склалася сама... Навіть не так, я чекала поки мені приїде ніж будильник. Я знала у якому контексті його використаю.

Чорна клітка... будильник, прапор у червоному... Якось воно так... А червоне на голубому тепер у мене асоціюється з ООНівською каскою і Устимом Голоднюком (не можу писати про цього хлопця без сліз). І про все це говорити без сліз не можу...

Ці хлопці Герої. Але краще б вони були живими Героями, навіть не героями, а просто хай би вони були живими... Я не знаю як матерям тих хлопців... Мені страшно навіть про це думати... 

Нещодавно їхала в маршрутці і чула діалог трьох хлопчаків років 18-19. Так суттю їхньої розмови було, що якщо Росія таки не спинеться і буде дальше нас "захищати", відбираючи території, і їх будуть кликати на війну, то вони не підуть. Бо "краже бути живим дизертиром, ніж метрвим солдатом". І в голові моїй майнула думка, що на Майдані не ті загинули... Не ті. Я не бажаю зла чи сметрі нікому (окрім  Путіна і Януковича), звісно мені хочеться аби був мир та добро.... але...  Я було хотіла щсь сказати тим хлопцями, як вони сказали: "На Майдані вже загинули наші. А толку?"... Завіса.

Не дай Боже ці смерті будуть даремними!!! Це те, чого владі вже не можна пробачати. Зрадити Майдан - це зрадити матерів, що виховали дітей, яких у них забрала держава.

Вибачте, якщо ... Я старалсь про це не писати...

Симолічність цієї листівки для мене є дуже дуже глибокою. Спершу я навіть хотіла клітку у триколор розмалювати, але якось стрималася. Будильник у якому барви стягу символізує пробудження нації,українська вишивка - любов до свого, маки,  ромашки, кульбабки - ось він букет подарований українським полем. Найкращий букет. І червоне на голубому...

До цієї листівки дуже личить пісня Віктор Пашнык, Олэкса Мыколайчук – Земле моя, вставай.

Хочу з цією такою особливою для мене 

листівкою прийняти участь у таких завданнях

 Задание #47: цветы+природные материалы от LAE до 1 мая!
У меня полно рафии и сизали =) И цветочек конечно есть =)

 -  "Маски и трафареты" в блоге "Модное Хобби"  Використала дуже класну маску від Лесі Згарди 

Трафарет {TT003}

 

Зробила по скетчу от Творческой мастерской "Мемуарис" Скетч повернула на 90 градусів.

 "Поэзия" от Scrap Workshop:

Гарного та світлого дня.