Бузкові емоції

Сьогодні мені хочеться багато-багато написати.  В голові рояться якісь клапті думок. Не більше - ніж якісь уривки колись комусь якось сказаних слів. От буває так, що наче сонце за вікном, наче все вимагає позитиву, а на душі - зграя гострокігтяних кошенят. Весна ж бо... Майже теплий вітерець погойдує столітніми деревцями, майже тепле сонце виставляє перші притензії на пігментацію шкіри, а по-під очі лізуть не то перші зморши, не то просто веснянки. Весна ж бо...

Майже теплий асфальт розціловує підошви нових мештиків, а перші метелики втирають носа мріям, втікаючи з реалізацією і жоден сачок не допоможе. Он їхала вчора у маршрутці і рахувала скільки мені років... Одним то туди, то сюди помилялася, довелося згадувати додавання/віднімання, майже, у стовчик :). І так хочеться собі сказати "А мені вже (якась цифра) і я досягла (купа почестей і відзнак через кому). А я - просто мама з творчою бубою у голові. Колись мала амбіції бути художником, але з появою малечі і певною корявістю рук до діла моя мрія так і не дійшла. А нині подивилася на ціни... і зрозуміла що картина бодай одна - золотою буде. А колись...  Ех, якось мене запитали який мій аромат улюблений. А люблю я запах фарб. Мда, а суть питання була у виборі парфумів. Ех. Кумедно склалося. І хлопчина той вже - батько трьох дітей і взагалі поважний дядько. Ой... час. Чого ж так швидко? Чи це моє домогосподарство мене так затюкало? Можу написати книгу "Сто років без театру", "Сто років без..." Нє, краще "Сто років у компанії баняків". А є ж люди яким це приносить задоволення. Є люди які тішаться і отримують радість від смачнозвареного борща свіжоспечених булочок. Як? Ну як навчитися отримувати від цього радість?

А ще я мріяла танцювати. Але десь колись великий слон наступив мені на вухо, на дані до пластичності і ще на багато всього (так мені сказали батьки). Забула сказати що мешкала я у дворі балетної школи на Дорошенка і... Мабуть, все життя дутиму щоки на батьків за те що навіть не дали спробувати. Зате я ходила у художку і замість вчитися відчувати - змальовувала якісь недолугі глечики, драперії і розетки з посередньо перемінною якістю. Он так поганому невідбувшумуся художнику і танцюристу завжди щось заваджає і є оправданням (відмазкою) власної невідбулості.

Багато зайвих світу слів...

Не більше.

А коли мені зле, я перечитую свої вірші і напиваюся власнопережитим періодом графоманії (читати нерозділеним коханням).  А коли сонце світить мені в очі я  призаплющую їх і світ набуває означень силуетів та звуків. Отак стою посеред вулиці і поглинаю сонце, звуки, силуети... хоч в цей момент таке враження, що цілий світ. Коли сонце світить мені в очі, майже тепле...

Ото настрочила, але не написала й половини... третини, та ні  таки десятини того, що хотіла. Хоча хто це читатиме? Я ж пишу аби просто поговорити. Люблю я діалоги з монітором, а раніше любила з папером. Зрадила на користь  дерев та світових запасів чорнила.

О... ледь не забула на цій ноті я змінюю стиль музики і тепер у нас бузкові, фіалкові та лавандові акорди які сплітаються аж у двох моїх миделках. А коли серйозно, то акорд на Ваш вибір. Сподіваюся музика буде гарною.

Мило ручної роботи "Стрикоза"

Склад: мильна основа (Англія), масла персикових та виноградних кісточок, масло ши, запашка, косметичні пігменти.

Аромат: бузок, фіалка, лаванда

Маса: 100гр

Деталі: тут

Мило ручної роботи "Балерина"

Склад: мильна основа (Англія), масла персикових та виноградних кісточок, масло ши, запашка, косметичні пігменти.

Аромат: бузок, фіалка, лаванда

Маса: 100гр

Деталі: тут

Дякую всім, хто осилив мій допис. Гарного Вам настрою.